в означеннях
Тлумачення, значення слова «виблиск»:

ВИ́БЛИСК, у, чол., чого і без додатка.

1. Короткочасний спалах вогню, світла. Петро побачив, як.. зникли виблиски [пострілів] праворуч і через мить знову замиготіли в темряві (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 88); Коли на подвір'ї вибухав снаряд, то в бункері спалахував.. виблиск, як денна блискавиця (Олесь Гончар, I, 1954, 245).

2. Відбите, віддзеркалене світло на блискучій, дуже гладкій, полірованій і т. ін. поверхні. Білий сніг то виблискує, то виблиск тратить (Марко Вовчок, I, 1955, 289); В руках у Сашка була блискуча труба, на якій яскравів червоний бант і грали золоті виблиски (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 16);
//  перен. Прояв якого-небудь почуття, переживання і т. ін. Ішли [заробітчани], розбиваючи ноги до крові, несучи незгасний виблиск надії в очах (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 6); Сотні рук простяглися до келехів.. — і вино полилося рікою, потьмарюючи останні виблиски свідомості й обережності (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 104).

3. рідко. Додатковий колір при основному; відлив. Одні тільки очі та зуби давні: очі — з зеленим виблиском, зуби дрібні та білі, як перли (Панас Мирний, I, 1954, 339); А слідом за ним піднімалась курява, вилискуючи на сонці мідяним виблиском (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 62).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 353.

Коментарі (0)