в означеннях
Тлумачення, значення слова «виблискувати»:

ВИБЛИСКУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. Яскраво сяяти, світитися переливчастим світлом. По небу тільки виблискували зорі та земля світила своїм білим снігом (Панас Мирний, III, 1954, 44); Над дверима Будинку літератури ясно виблискував електричний ліхтар (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 384);
//  Раз у раз спалахувати. Виблискують, як три мечі, Три постріли підряд (Микола Бажан, I, 1946, 131).

2. Раз у раз блищати, яскраво переливатися, відбиваючи проміння, світло. Море лежало тихе й спокійне, виблискувало проти сонця (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 432); Дівчата будують дорогу, Виблискують гострі кирки (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 72); Був сонячний день, сніг виблискував сліпучо, я не міг на нього дивитись (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 63);
//  чим. Раз у раз блищати якоюсь своєю частиною, окремою деталлю і т. ін. В приміщенні електростанції, виблискуючи маховиками, безшумно крутив динамо потужний локомотив (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 112); Гість ходив по корчмі, потираючи руки, виблискуючи перснями на пальцях (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 19);
//  чим і без додатка. Виділятися світлим, яскравим кольором, кольорами, чистотою і т. ін. По улицях сторожами виставились високі кам'яні будинки, червоніючи цеглою, виблискуючи вибіленими боками (Панас Мирний, III, 1954, 75); Сріблом виблискує луска, — сповняє човен риба (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 113); День видався сонячний, ..вся природа виблискувала такою незвичайною чистотою і красою, що розбігались очі (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 259); В ній [коморі] виблискували нові засіки з свіжотесаних дощок (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 51);
//  чим і без додатка. Швидко рухаючись, мигтіти, маяти. Вгорі в'ється жовтий метелик, виблискуючи на сонці крильцями (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 13); День був погожий. Над Дунаєм виблискували ластівки, широка річка мирно синіла під чистим небом (Олесь Гончар, Новели, 1954, 42).

3. чим і без додатка. Раз у раз блищати, виявляючи внутрішній неспокій, збудження, переживання і т. ін. (про очі). Очі хлопця почали неприязно виблискувати (Ольга Кобилянська, II, 1956, 207); Сухе, гостре лице свекрушине набиралося гнівом, палахкотіла шия, вуха, виблискували очі (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 235);
//  перен. Виразно виявлятися, передаватися через зовнішні прояви (в очах, на обличчі). В її очах знову вже виблискує якийсь новий жарт (Степан Васильченко, II, 1959, 85); Докії Григорівні подобався цей парубійко з лукавими очима, в яких виблискували іскорки стримуваного сміху (Олесь Донченко, IV, 1957, 182).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 354.

Коментарі (0)