ВИБЛИСКУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. Яскраво
сяяти, світитися переливчастим світлом. По небу
тільки виблискували зорі та земля світила своїм білим
снігом (Панас Мирний, III, 1954, 44); Над дверима Будинку
літератури ясно виблискував електричний ліхтар
(Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 384);
// Раз у раз спалахувати.
Виблискують, як три мечі, Три постріли підряд
(Микола Бажан, I, 1946, 131).
2. Раз у раз блищати, яскраво переливатися,
відбиваючи проміння, світло. Море лежало тихе й
спокійне, виблискувало проти сонця (Василь Кучер, Чорноморці, 1956,
432); Дівчата будують дорогу, Виблискують гострі
кирки (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 72); Був сонячний день,
сніг виблискував сліпучо, я не міг на нього дивитись
(Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 63);
// чим. Раз у раз блищати
якоюсь своєю частиною, окремою деталлю і т. ін.
В приміщенні електростанції, виблискуючи маховиками,
безшумно крутив динамо потужний локомотив (Микола Руденко,
Остання шабля, 1959, 112); Гість ходив по корчмі,
потираючи руки, виблискуючи перснями на пальцях
(Натан Рибак, Помилка.., 1956, 19);
// чим і без додатка.
Виділятися світлим, яскравим кольором, кольорами,
чистотою і т. ін. По улицях сторожами виставились високі
кам'яні будинки, червоніючи цеглою, виблискуючи
вибіленими боками (Панас Мирний, III, 1954, 75); Сріблом
виблискує луска, — сповняє човен риба (Наталя Забіла, У.. світ,
1960, 113); День видався сонячний, ..вся природа
виблискувала такою незвичайною чистотою і красою, що
розбігались очі (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 259); В ній
[коморі] виблискували нові засіки з свіжотесаних дощок (Іван Цюпа,
Назустріч.., 1958, 51);
// чим і без додатка. Швидко
рухаючись, мигтіти, маяти. Вгорі в'ється жовтий
метелик, виблискуючи на сонці крильцями (Олександр Копиленко, Як вони..,
1948, 13); День був погожий. Над Дунаєм виблискували
ластівки, широка річка мирно синіла під чистим небом
(Олесь Гончар, Новели, 1954, 42).
3. чим і без додатка. Раз у раз блищати, виявляючи
внутрішній неспокій, збудження, переживання і т. ін.
(про очі). Очі хлопця почали неприязно виблискувати
(Ольга Кобилянська, II, 1956, 207); Сухе, гостре лице свекрушине
набиралося гнівом, палахкотіла шия, вуха, виблискували
очі (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 235);
// перен. Виразно виявлятися,
передаватися через зовнішні прояви (в очах, на
обличчі). В її очах знову вже виблискує якийсь новий жарт
(Степан Васильченко, II, 1959, 85); Докії Григорівні подобався цей
парубійко з лукавими очима, в яких виблискували іскорки
стримуваного сміху (Олесь Донченко, IV, 1957, 182).