ВИБЛИ́СКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., рідко. Те саме, що виблискувати. * Образно. Строгість, що панувала тут [у місті] і давила все, виблискувалася проти нього щохвилини, мов гострий, блискучий ніж... (Ольга Кобилянська, II, 1956, 92).
ВИБЛИ́СКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., рідко. Те саме, що виблискувати. * Образно. Строгість, що панувала тут [у місті] і давила все, виблискувалася проти нього щохвилини, мов гострий, блискучий ніж... (Ольга Кобилянська, II, 1956, 92).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 354.