Словник української мови

ВИБО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́БОРОТИ, рю, реш, док., перех. Боротися за щось; здобувати що-небудь упертою боротьбою. Треба собі життя виборювати та якось там сили набиратися, а там вже, може, якось воно інше буде (Леся Українка, V, 1956, 51); Цієї весни [1945 р.] Європа виборювала собі право на життя. Штурмували Берлін радянські армії, визволяли Балкани, поспішали на допомогу Златій Празі (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 545); — Я так гадаю, що люди все-таки виборють собі волю, хоч її пани і міцно з рук не випускають (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 537);
//  Здобувати щось внаслідок наполегливої праці, докладаючи багато зусиль. Страждав наймит, виборюючи шматок хліба, тільки б животіти під буковинським сонцем — іншого він не знав (Іван Ле, В снопі.., 1960, 333).