ВИБО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́БОРОТИ, рю,
реш, док., перех. Боротися за щось; здобувати
що-небудь упертою боротьбою. Треба собі життя
виборювати та якось там сили набиратися, а там вже, може,
якось воно інше буде (Леся Українка, V, 1956, 51); Цієї весни
[1945 р.] Європа виборювала собі право на життя.
Штурмували Берлін радянські армії, визволяли
Балкани, поспішали на допомогу Златій Празі (Павло Загребельний,
Європа 45, 1959, 545); — Я так гадаю, що люди все-таки
виборють собі волю, хоч її пани і міцно з рук не
випускають (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 537);
// Здобувати щось внаслідок наполегливої праці, докладаючи
багато зусиль. Страждав наймит, виборюючи шматок
хліба, тільки б животіти під буковинським сонцем —
іншого він не знав (Іван Ле, В снопі.., 1960, 333).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 355.