в означеннях
Тлумачення, значення слова «вибрикувати»:

ВИБРИКУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. Раз у раз брикати, стрибати, відкидаючи задні ноги (про копитних тварин). Козенята.. вибрикували на довгих тонких ніжках (Олесь Донченко, IV, 1957, 87); — Нічого, він [кінь] попасеться, вб'ється в тіло та ще й як вибрикуватиме! Як стригунець іржатиме! (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 36);
//  Раз у раз грайливо стрибати (про людей). На могилках пасуться вівці та часом вибрикують малі пастушки, граючи на сопілках (Нечуй-Левицький, I, 1956, 111); Дивився [Мирон] на дітей, що в куряві бавились, вибрикували, і пригадувалось йому, може, недавнє минуле (Андрій Головко, I, 1957, 134).

2. перен., фам. Пустувати, поводити себе легковажно, мати раптові примхи. Вже за сорок молодиці, а вона — як дівчисько. Вередує. Вибрикує (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 204);
//  Почувати себе добре, бадьоро. — Як же там наші? Чи всі здорові, вибрикують? (Панас Мирний, III, 1954, 102); Може, тобі аж нічогісінько, може, ти здорова і вибрикуєш собі, але я не можу задовольнитися тим «може» (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 140).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 357.

Коментарі (0)