в означеннях
Тлумачення, значення слова «вичавлювати»:

ВИЧАВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИЧАВИТИ, влю, виш; мн. вичавлять; док., перех.

1. Стискаючи, здавлюючи що-небудь, виділяти рідину, рідку масу. Беруть йоржів, відварюють. Потім починають їх проціджувати й вичавлювати (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 196); З підготовлених лимонів зрізують шкірочку, ..вичавлюють сік, вичавки варять і проціджують (Технологія приготування їжі, 1957, 207).

2. перен. Впливаючи різними способами на кого-, що-небудь, одержувати щось. Коли вже графи так навчилися вичавлювати гроші з мужиків, то чого має миндальничати він? (Михайло Стельмах, I, 1962, 186); Ганський вдоволено потирав руки. З цього недоумкуватого камердинера він вичавить усе, що треби (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 59); — Досі думав, що ваша рука лише на карбованці лежить, а тепер ви її на душу положили, хочете з неї зиск вичавити (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 185);
//  Примушувати кого-небудь позбавитися чогось. — Фронт вичавив з тебе всі дурні ілюзії і випхав на роздоріжжя (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 42);
//  Примушувати себе або кого-небудь до зовнішнього прояву чогось. Вичавивши на своєму обличчі ласкаву посмішку, я промовив: — Прошу вас, мадам, сідайте (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 52); [Тур:] Не бреши, дяче, легше з тебе шкуру здерти, ніж вичавити хоч одну сльозу (Олександр Корнійчук, П'єси, 1947, 186).

3. розм. Передушувати, знищувати всіх, багатьох (переважно про комах). Не вичавиш бджіл в вулії (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 536.

Коментарі (0)