в означеннях
Тлумачення, значення слова «вичісувати»:

ВИЧІСУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИЧЕСАТИ, ешу, ешеш, док., перех.

1. Чешучи гребенем, очищати волосся, вовну, шерсть і т. ін. від чого-небудь. Герман-Євген-Сидор не був ані бідним хлопцем, що вичісував вовну.., а вже найменше пастухом (Ольга Кобилянська, I, 1956, 68); Радісно блеяли вівці, веселим риком обзивались корови — ґазда доглядає їх добре, сумлінно, поїть, годує і навіть нині вичесав шерсть (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 336);
//  розм. Чешучи, шкрябаючи лапою, видаляти що-небудь із шерсті (звичайно про собак). Навіть коли він [собака] спокійно лежить і вичісує бліх з рожевого живота, пильнують підрізані вуха, дума широкий лоб (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 226).

2. розм. Те саме, що розчісувати; причісувати. Хто ж буде вичісувати, заплітати їх [дочок] довгі чорні коси? (Панас Мирний, II, 1954, 98); Закликав [батько] Гриця додому і там віддав його в руки матері, щоб його вмила, вичесала і вбрала (Іван Франко, II, 1950, 55).

3. Очищати рослинне волокно від твердих решток стебла і т. ін. за допомогою чесання. Вичісувала гребінкою та вигладжувала щіткою, як дівочу косу, щоб у волокні не залишилася жодна костричина (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 71);
//  Очищати, обробляти способом, що нагадує чесання. Після цього [корчування] вичісують коріння корчувальними боронами або розпушувачами (Лісівництво і полезахисне лісорозведення, 1956, 147).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 539.

Коментарі (0)