ВИ́ЧУДИ, ів, мн., діал. Чудеса. Ох, і вичуди на тій вулиці поробила зима! (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1947, 167).
ВИ́ЧУДИ, ів, мн., діал. Чудеса. Ох, і вичуди на тій вулиці поробила зима! (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1947, 167).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 540.