ВИЧИТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИЧИТАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Читати протягом певного часу
(перев. уголос). Мов учора було: батько з моїми братами
молоточками постукують, а той [сусід] вголос «Тараса
Бульбу» вичитує (Степан Васильченко, IV, 1960, 10); Іов Борецький
стояв за столом і повільно й гучно вичитував братський
статут (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 345).
Вичитувати (вичитати) [свої] години — проводити всі
заплановані уроки або лекції (в школі, вузі і т. ін.).
2. Читаючи, довідуватися про що-небудь нове,
здобувати якісь відомості. — Я те кажу, що вичитав
в законі (Леся Українка, I, 1951, 170); [Батура:] Багато
мені дала ця поїздка. Я побачив те, що ніде не вичитаєш
(Олександр Корнійчук, II, 1955, 266);
// Читати що-небудь вибірково.
А він заглядає в якийсь папірець, вичитує звідти
цитату: «Щомісяця має Олекса Кравець По тресту
найбільшу зарплату!» (Степан Олійник, Вибр., 1959, 239); Він
гортав книжечку в чорних палітурках і вичитував звідти
прізвища людей, родинний стан (Юрій Яновський, II, 1958,
358).
3. перен. Виявляти що-небудь з виразу очей, обличчя і т. ін. З усмішкою дивиться на парубка Роман і вичитує на його чолі точнісінько ті самі думки й надії, які на все життя оселились в душі Романової матері (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 139); Моя мати поглянула на мене майже з переляком — і я вичитав запитання з затривожених її очей (Ольга Кобилянська, III, 1956, 63); [Любина:] Признайсь, признайсь. В очах твоїх кохання ще я з осені читаю. Хіба ж його не вичитать мені, коли вогнем сама я обійнята (Агата Турчинська, Милана, 1950, 6).
4. друк. Читаючи, виправляти помилки. Крайнюк вичитував коректуру свого нарису про розвідників (Василь Кучер, Голод, 1961, 148).
5. перех. і неперех. Робити зауваження за що-небудь,
дорікаючи, виговорюючи. — Ну, що якби їй оце почав
вичитувати, як вона знущалася над нами? (Ганна Барвінок,
Опов.., 1902, 6); Петро Сидорович під час перерви
вичитував дружині, що вона так грубо перервала доповідача
(Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 223); Він [лейтенант] вичитав
сержанта, різко і гнівно (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 94).
Вичитувати (вичитати) мораль (нотацію) — докоряти
за що-небудь, роз'яснюючи недостойність поведінки.
Учитель, осміхаючись, ховає перстень в кишеню.
Починає вичитувати мораль (Степан Васильченко, III, 1960, 309); Всі вони
[дівчата] були певні, що Каргат зараз вичитає їм
довгу нотацію (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 44).
6. заст., розм. Промовляти, плачучи. — Хоч би я його ще хоч раз побачила!.. Почула його голос... обняла його голову... — ридаючи, вичитувала стара (Панас Мирний, IV, 1955, 47).