ВИ́ЦУПИТИ, плю, пиш; мн. вицуплять; док., перех., фам. Те саме, що витягти 3. Інколи вицупить риби і на дві цілих мажі (Словник Грінченка); Дід вицупив із-за сволока батуру, якою, певно, не раз повчав свого внука Миколку, загнав Чумаченка між кочерги (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 323).