в означеннях
Тлумачення, значення слова «вид»:

ВИД 1, у, чол.

1. Те саме, що обличчя. Тато сидів коло вікна на тапчані, тільки в шматті, розхристаний, аж груднину видно, і краплями піт тече по виду (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 10); І стала жить Ганнусенька в своїй сім'ї, в роду, така русява, русенька з рум'янцем на виду (Павло Тичина, II, 1957, 12);
//  рідко. Вигляд, зовнішність. Взяла на себе вид Енея, До Турна просто понеслась (Іван Котляревський, I, 1952, 263); Здалеку веселий вид має сільце (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 436).
 З виду — маючи той чи інший вигляд. Вже сніг укрив землю, як Лукина вернулась до Клима, страшна з виду (Нечуй-Левицький, III, 1956, 359); Не подавати (подати, показувати, показати) виду — не виявляти своїх почуттів, приховувати їх. Виду не подала Тамара, що приємно їй було це почути: вперше заговорила мати про листівки (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 68).

2. на що і без додатка. Частина місцевості, яку видно; краєвид. Я вилізла тільки на одну [могилу], але зате на саму найвищу, — вид з неї дуже широкий і хороший (Леся Українка, V, 1956, 245).

3. заст. Те саме, що Вид на проживання.
 Вид на проживання, заст. — документ, особове посвідчення, що дає право проживати де-небудь. Мені паспорт не потрібен, у мене студентський вид на проживання (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 94).
Видом видати див. видати; На виду — так, що видно. — Так я махнув на все, та оце як бачите... У часні пішов. — І про це чули... Важка служба! Клопотна служба! Перед усіма на виду (Панас Мирний, III, 1954, 265); Колона полку була в розвідників на виду (Олесь Гончар, І, 1954, 398).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 381.

Коментарі (0)

ВИД 2, у, чол.

1. Окрема галузь роботи, заняття, різновид в ряді предметів, явищ і т. ін.; тип. Обмінюючи продукти, люди прирівнюють найрізніші види праці (Ленін, 21, 1950, 41); По виробництву основних видів промислової продукції на душу населення Україна залишить позаду багато капіталістичних держав (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 293).

2. Підрозділ, що об'єднує ряд предметів, явищ за спільними ознаками і входить до складу загальнішого вищого розділу — роду. Елегія — вид лірики.

3. Нижча одиниця в системі класифікації тваринного та рослинного світу, що об'єднує тварин або рослини, які мають однакові ознаки, і входить до складу вищої одиниці — роду. В природі є до 200 видів однорічних, дворічних і багаторічних люпинів (Колгоспна виробнича енциклопедія, I, 1956, 409); Розгортаючи руками травостій, Валерик пробував розшукати серед нього знайомі, штудійовані в школі степові види (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 123).

4. лінгв. Граматична категорія в слов'янських і деяких інших мовах, що характеризує дію і стан з погляду їх тривання, становлення, розгортання або цілісності, результативності, завершеності в часі. Недоконаний вид; Доконаний вид.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 381.

Коментарі (0)