в означеннях
Тлумачення, значення слова «видавати»:

ВИДАВАТИ, даю, даєш, недок., ВИДАТИ, дам, даси, док., перех.

1. Давати, відпускати на руки що-небудь із запасів, місць зберігання і т. ін. По цілих днях він вештавсь од стодоли до стайні, од обори на тік, видавав челяді харч, коням обрік та зерно птиці (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 83); Він [кок] сам видає по дві цибулини в день кожному бійцю (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 420); Роби і роби, а що заробила? Навіть оцю шаль хазяїн видає їй лише видавцем, коли посилає на люди, а потім знову ховає в скриню, замикає на ключ (Олесь Гончар, II, 1959, 219);
//  Давати що-небудь належне комусь на основі офіційного розподілу або виділення. Бродовський вилаяв бурлак, одлічив і видав гроші і вилічив за всі дні, коли бурлаки були слабі й не були на роботі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 209); Всім [студентам], зважаючи на їхнє звання курсантів, видали обмундирування командирське (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 63); — Коли платні не можна збільшити, видайте премію (Олесь Донченко, II, 1956, 89);
//  Передавати кого-небудь силою, проти його волі, переслідувачеві, ворогові. — Чи не думають вони для врятування себе самих видати мене в руки станового? (Іван Франко, II, 1950, 163).

2. перев. із сл. заміж, також за кого. Одружувати, дозволяти дівчині або примушувати її одружитися. Мати так само була привітна до Балабухи, бо вже був час видавати Олесю заміж (Нечуй-Левицький, III, 1956, 45); Через два роки видала Яресьчиха Мокрину за молодого кучера в лісництво (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 10).

3. Видобувати з надр землі або виготовляти на виробництві (яку-небудь продукцію). Всі розрахунки точні в мартенівський цех ідуть, і пробну гарячу плавку мартенівці видають (Ярослав Шпорта, Запоріжці, 1952, 32); — Ви тільки глянули б, що робилося, як видали на-гора першу вагонетку руди. Свято з усіх свят: квіти, музика, промови!.. (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 78);
//  розм. Давати якусь кількість сільськогосподарської продукції (про певну ділянку і т. ін.). Кілька поменших порічин, не покритих лісом, надавалися до хліборобства і видавали щороку багаті збори вівса, ячменю і проса (Іван Франко, VI, 1951, 22).

4. Утворювати звук за допомогою відповідних органів (про людей, тварин). Русалка в очереті видає глухий стогін досади і зника в тумані (Леся Українка, III, 1952, 220); Лютий, хижий птах-шуліка, гостродзьобий, превеликий, злісний клекіт видає й лебедицю білу б'є (Наталя Забіла, У .. світ, 1960, 137);
//  Утворювати звук ударом, проходженням струменя повітря крізь вузький отвір і т. ін. (про предмети). Великий дзвін на каховській дзвіниці надколений, і звук він видає короткий, хряпаючий (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 35).

5. Випускати в світ друковані твори. У 1878-79 р. видавав я разом з М. Павликом редагований в соціалістичному дусі місячник «Громадський друг» (Іван Франко, I, 1955, 36); Ось гранки — збірку лірики видаю (Андрій Головко, II, 1957, 473); Якби я видавала її [книжку] тепер, то видала б інакше (Леся Українка, V, 1956, 92).

6. Робити відомим, розкривати, показувати, виявляти якусь особливість, стан. Вимова видає в ньому грузина (Вадим Собко, Шлях.., 1948, 37); Я знаю, про що зараз думає мама: її видають тяжкі зітхання (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 4); Коли ж його ранило люто в плече, Затиснуті губи не видали муку (Андрій Малишко, II, 1956, 87);
//  Викривати, виказувати кого-небудь, розголошувати таємницю. — Ви що ж мовчите? Не хочете видавати своїх спільників? (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 419); Уразвін подумав, що може видати військову таємницю, і прикусив язика (Петро Панч, II, 1956, 198).
 Видавати (видати) [себе] з головою див. голова.

7. за кого — що. Удавати з себе кого-небудь. Вже восени поселив [Улас] Марину у баби-шептухи, наказавши, щоб вона себе видавала за його небогу Пріську (Панас Мирний, IV, 1955, 238);
//  Представляти не тим, хто або що є насправді. Не обминув драматург і тогочасних судових порядків з їх хабарництвом та крючкотворством, які панівні класи видавали за правосуддя (Стеценко, Життя К.-Карого, 1957, 101).

8. Офіційно оголошувати (про накази, розпорядження і т. ін.). Старшина розійшлася, а гетьман видав наказ зрубати зараз Бородавці голову (Осип Маковей, Вибр., 1956, 523).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 381.

Коментарі (0)