в означеннях
Тлумачення, значення слова «видержувати»:

ВИДЕРЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИДЕРЖАТИ, жу, жиш, док.

1. перех. і неперех. Зберігати свої властивості, попередній стан, незважаючи на дію великої ваги, тиску, удару, стрімкого руху чого-небудь і т. ін. Їж, на живіт не вважай, аби шкура видержала (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 226); Не видержав тонкий зубок — перепався надвое... (Панас Мирний, I, 1954, 355);  * Образно. Змінили колію. Міцна оновлена дорога, бач, простягнулась, як струна, наш розмах видержить вона (Петро Дорошко, Три богатирі, 1959, 48).

2. перех. і неперех. Стійко зносити велике фізичне або моральне напруження, біль, несприятливі умови і т. ін. Служив не раз Степан і на заводі, на сахарні, та тільки недовго видержував у ряду з тими здоровалями (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 37); Ридання ще змагалося, ще розривало груди, але в грудях уже не ставало сили його видержувати (Борис Грінченко, I, 1963, 384); Сопуху в ямі занадто багато.. Ні, довше не видержу! (Іван Франко, IV, 1950, 15).

3. перех. Не піддаватися, проявляти стійкість, моральну силу у відповідь на якусь дію. Дивиться [Хуса] пильно Сабіні в вічі, вона твердо видержує його погляд (Леся Українка, III, 1952, 157); Очима вони стрілись. Мишачий погляд не видержав палкого та гострого — і водну мить перебіг на діло (Панас Мирний, II, 1954, 152).

4. неперех., перев. із запереч. не. Проявляти витримку (в 1 знач.), терпіння. Бонковський сипав компліменти, жартував, а Олеся не видержала й почала знов реготатись (Нечуй-Левицький, III, 1956, 59); Райко видержав мовчанку (Степан Васильченко, I, 1959, 142); Одного разу, в неділю, ми з кумом, ще й на достойне не дзвонили, не видержали: хильнули (Остап Вишня, I, 1956, 255).

5. перех. При перевірці, випробуванні виявлятися здатним, гідним певних вимог. — А може я й екзамену не здержу в технічне! — подумалося йому. — Ні, хіба ж я дурніший за других?.. Інші видержують, а я хіба ні? (Степан Васильченко, I, 1959, 176).

6. перех. Не відступати, не відхилятися від чого-небудь уже прийнятого; дотримуватися чогось. Здається, що пшениця сиплеться в полі, що пан не видержить більше, ось-ось покличе жати, пристане на те, чого бажають люди (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 61).

7. перех., спец. Довго зберігати щось у спеціальних умовах для набуття високої якості. — Такого мускату ви не куштували ніколи. Старий видержує його по п'ять-шість років (Юрій Смолич, I, 1958, 47).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 385.

Коментарі (0)