в означеннях
Тлумачення, значення слова «виділяти»:

ВИДІЛЯТИ, яю, яєш, недок., ВИДІЛИТИ, лю, лиш, док., перех.

1. Відокремлювати кого-, що-небудь від загальної кількості, маси з якоюсь метою. Капітану Сидорчукові наказувалось негайно виділити по одній роті зі складу третього й четвертого батальйонів (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 12); Яків наказав із зібраних грошей виділити і роздати бідноті десять тисяч карбованців (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 362);
//  Висувати з свого середовища. Депутацію виділяти, одначе, не довелось (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 639); Народ виділяє з-серед себе здібніших людей, які репрезентують його іншим народам, світові (Роман Іваничук, Не рубайте.., 1961, 119).

2. Вирізняти кого-, що-небудь серед інших, зосереджувати увагу на комусь, чомусь. Капітан вклонився до всіх, нікого не виділяючи (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 253); Тему пролетаризації селянства у Стефаника Леся Українка виділила і підкреслила не випадково. Наголос на цьому моменті є наслідком впливу на письменницю ідей російських марксистів (Історія української літератури, I, 1954, 636);
//  Робити що-небудь помітним. Виділяти цитату курсивом.

3. Віддавати, передавати кому-небудь у власність частину майна. — Може, ти хочеш, щоб я й тобі виділив твою частку поля, як Карпові? (Нечуй-Левицький, II, 1956, 346);
//  кого, заст. Відокремлювати, передавши у власність частину майна. — Як хто з дійшовшої до свого зросту дітвори забажає одружитися або заміж вийти, того ми зараз виділяємо, щоб не було тісноти між нами (Панас Мирний, IV, 1955, 327).

4. Видаляти, виводити назовні з організму що-небудь. Воду організм виділяє через нирки, легені, кишечник і шкіру (Наука і життя, 8, 1959, 25); Тонкі корінці рослин, виділяючи кислоту, розчиняють породу (Фізична географія, 5, 1956, 108).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 388.

Коментарі (0)