в означеннях
Тлумачення, значення слова «видний»:

ВИ́ДНИЙ, а, е.

1. Якого можна бачити; приступний зорові. Він став за дерево, відки міг докладно їх оглянути, а сам не був видний для них (Іван Франко, VIII, 1952, 317); Разом із моєю видною для всіх працею у мене одбувалась і друга, нічная, таємна, якої я не хотів показувати нікому (Степан Васильченко, IV, 1960, 32);
//  Помітний. Та книга в нас на покуті лежала, На виднім місці, гнівна і журлива (Андрій Малишко, I, 1956, 323).

2. перен. Який вигідно відрізняється від інших своїми якостями; значний. Вона добре бачила, що її будучий зять не був ані гарний, ані видний хлопець (Ольга Кобилянська, II, 1956, 19); — На електротехнічному заводі залишають. Технологом працюватиму. — Цікава спеціальність, і завод видний, — зауважив Діденко (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 646).
Видне місце — помітне, видатне становище кого-небудь. Ще в гімназії Борис займав видне місце серед товаришів (Іван Франко, III, 1950, 29).

3. Ясний, світлий. А ніч видна-таки, у хаті всі кутки світяться (Марко Вовчок, VI, 1956, 331); Місяць так світить, ніч видна, хоч голки збирай (Панас Мирний, I, 1954, 92).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 389.

Коментарі (0)