ВИГАНЬБИТИ, блю, биш; мн. виганьблять; перех. Док. до ганьбити. Семен було мене і полає, і виганьбить, а часом і за чуприну таки гаразд покрутить (Юрій Федькович, Буковина, 1950, 137); — В мене кінь засікся, так я перев'язував, щоб старшина не загледів та не виганьбив принародно (Олесь Гончар, I, 1954, 276).