ВИ́ГЛЯД, у, чол.
1. Сукупність зовнішніх ознак,
особливостей кого-, чого-небудь, що створює відповідне
враження. Все село має невеселий, непривітний вигляд
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 401); Та чалма, вкупі з білою довгою
бородою, надавала йому вигляд старозаконного
патріарха (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 287); І вся його [Антона]
невисока, вузлувата постать мала вигляд дубового окоренка
(Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 8);
// Певний вираз у
зовнішності як прояв якогось стану, настрою. Жінка все
стоїть у порога, вигляд у неї принижений, прибитий
(Леся Українка, III, 1952, 27); По вкрай схвильованому
вигляду його видно було, що з хлопцем скоїлось щось
незвичайне (Олесь Гончар, Маша.., 1959, 7).
2. заст. Місцевість, яку видно, яка відкривається зорові, погляду. — Чи й ви любите гуляти по цих взгір'ях та милуватись виглядами на околиці? — спитала вона його (Нечуй-Левицький, I, 1956, 189); Вигляд крізь вікно на ліси й гори був чудовий (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 64).
3. заст. Перспектива, плани на щось. Його [Романа]
суспільне становище було незначне, виглядів на будущину
ніяких — нехай прийде на нього недуга, і він —
жебрак (Осип Маковей, Вибр., 1954, 172); Досі у мене не було ні
одного потішаючого вигляду на будуче (Михайло Коцюбинський, III,
1956, 163).
З виглядом — набираючи якогось вигляду, маючи
якийсь вигляд. — А де ж ви дістанете грошей на
губернаторський пашпорт? — з виглядом знавця запитав
Білоус (Михайло Стельмах, I, 1962, 194); Гай квапливо розстебнув
гімнастьорку і дістав з кишені.. папірець.
Озирнувшись, подав його Чернишеві з таким виглядом, наче
довіряв йому якусь важливу тайну (Олесь Гончар, III, 1959,
38); На вигляд — як свідчать, показують зовнішні
ознаки. Полковник, якому на вигляд було років сорок,
виплигнув із штабного вагона (Микола Руденко, Остання шабля,
1959, 9); Під виглядом — удаючи кого-небудь,
вигадавши якусь причину. Перша зустріч з Біляєвим
відбулася в хірургічному кабінеті районної лікарні,
куди Яремченко зайшов під виглядом хворого (Дмитро Бедзик,
Дніпро.., 1951, 9); Робити (зробити) вигляд —
удавати що-небудь. Вона не спитала ні про що, робила
вигляд, неначе у відділенні все гаразд (Антон Хижняк, Тамара,
1959, 204); Сербин зробив вигляд, що в нього щось випало
з рук, і хутко нахилився (Юрій Смолич, II, 1958, 213).