ВИ́ГЛУШИТИ, шу, шиш, док., перех. Глушачи, знищити рослини одну за одною (про всіх або багатьох). — Не хотів [Микола] виполювати бур'янів, ждав, поки пшениця сама їх виглушить (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 444).
ВИ́ГЛУШИТИ, шу, шиш, док., перех. Глушачи, знищити рослини одну за одною (про всіх або багатьох). — Не хотів [Микола] виполювати бур'янів, ждав, поки пшениця сама їх виглушить (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 444).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 373.