ВИ́ГОДУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вигодувати. Яко син селянина, вигодуваний твердим мужицьким хлібом, я почував себе до обов'язку віддати працю свого життя тому простому народові (Іван Франко, I, 1955, 31).
ВИ́ГОДУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вигодувати. Яко син селянина, вигодуваний твердим мужицьким хлібом, я почував себе до обов'язку віддати працю свого життя тому простому народові (Іван Франко, I, 1955, 31).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 375.