в означеннях
Тлумачення, значення слова «вигравати»:

ВИГРАВАТИ, виграю, виграєш і заст. виграваю, виграваєш, недок., ВИГРАТИ, аю, аєш, док.

1. перех. і неперех. Здобувати, одержувати що-небудь завдяки певній грі, при розігруванні лотереї і т. ін. — І нащо ти граєш в карти, коли ти більше програєш, ніж виграєш? — спитала вона (Нечуй-Левицький, I, 1956, 380); Всі сидять і грають в карти. Тільки Клара виграє (Леся Українка, IV, 1954, 155); [Юхим:] А ви не грали? [Харитон:] Та я ж виграв! Аж тринадцять копійок виграв... (Марко Кропивницький, II, 1958, 45); В павільйоні ревла корова, яку можна було виграти в лотерею за десять копійок (Юрій Смолич, II, 1958, 114).

2. перех. і неперех. Добиватися перемоги, позитивного результату в чому-небудь. Вітчизно, земле многосила, ти виграєш останній бій (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 161); [Старшина:] Я Казюку й сам добре знаю, не одну справу з ним виграв! (Карпенко-Карий, I, 1960, 41); — І тобі не шкода, що ти не виграла в жоднім змаганні? (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 88);
//  Добиватися певної економії у чому-небудь. Щоб виграти кілька секунд і тим часом зосередитись, Ніна потяглась рукою за зошитом (Олесь Донченко, V, 1957, 446); Вона глянула назад, щоб побачити, скільки метрів виграла на цьому маневрі (Юрій Смолич, I, 1958, 98).
 Вигравати (виграти) час — вкладатися в коротший відрізок часу, ніж потрібно; діставати перевагу в часі. Розробляючи перспективний план розвитку економіки країни, партія виходить з необхідності виграти час в мирному економічному змаганні з найбільш розвинутими капіталістичними країнами (Комуніст України, 1, 1959, 2); Він [ворог] виграв деякий час, поки Андрій та Михайло зупинилися біля свого товариша перевести дух і глянути, що з ним (Микола Трублаїні, I, 1955, 127).

3. неперех. Одержувати якусь перевагу, ставати кращим. Кофта була обшита малиновим оксамитом, при котрому дуже вигравав її смуглявий вид та темні виразні очі (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 66); — Коли [наукову працю] опрацювати, так би мовити, художньо, вона тільки виграє від цього (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 480).

4. тільки недок., перех. і неперех. Грати на музичному інструменті щось; грати певний час. І військо, як море, З знаменами, з бунчугами З лугу виступало Та на трубах вигравало (Тарас Шевченко, II, 1953, 137); Вона хутко відкрила кришку [піаніно], вдарила кілька акордів, потім, захопившись, вигравала легеньку прелюдію (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 233).

5. тільки недок., неперех., перен. Рухатися в різних напрямках енергійно, грайливо (про риб, комах і т. ін.). — Піду над воду, спущуся над саму річку, полюбуюся як риба виграє.., — думає Христя (Панас Мирний, III, 1954, 242); Бджоли вигравали проти сонця (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 361);
//  Гарцювати на коні. Вигравали козаки на конях, мов хвилі на морі (Нечуй-Левицький, I, 1956, 457);
//  Рухатися дуже швидко, в різних напрямах, бушувати (про вітер, хвилі і т. ін.). Вітер віє-вигравав (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 155); Коли глянути на схід, то далеко бурхливими хвилями вигравала безкрая поверхня моря (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 160).

6. тільки недок., неперех., перен. Перебувати в діяльному, збудженому стані. Виграє у м'язах сила, Ідемо плече в плече (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 269).

7. тільки недок. неперех., перен. Переливатися барвами. Сніжок під ногами поскрипує.. А як він виграє на світлі всіма барвами! (Петро Колесник, Терен.., 1959, 186); Багато прибрана вітрина вигравала блиском золота, жаринками коштовних камінців, тьмяним полиском срібла й дзеркальним світлом нікелю (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 11);
//  Блищати, сяяти, відбиваючись у чомусь. Місяць виграє на темних шибках вікон (Панас Мирний, I, 1954, 62);
//  Виділятися яскравим кольором, кольорами. — Уже... Защебетала, — милуючись дружиною, на щоках якої вигравав здобутий біля печі рум'янець, добродушно промовив Горбатюк (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 98); Мальований комин вигравав усіма фарбами (Яків Качура, Вибр., 1947, 94);
//  Освітлювати рухливими плямами (про проміння, світло). Воно [сонце] вигравало райдужними зайчиками на стінах (Юрій Мокрієв, Острів.., 1961, 3);
//  Перебувати в русі, робитися більш або менш виразним. На її обличчі вигравала щаслива посмішка (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 129); Від кожного поруху під жупаном йому вигравали тугі м'язи (Петро Панч, III, 1956, 34).

8. Те саме, що виграватися 1. Пиво виграє (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 378.

Коментарі (0)