ВИ́ГУЛ, у, чол., с. г.
1. Обнесене огорожею місце під відкритим небом, призначене для перебування худоби, птиці. Через село протікає невелика річка, а на її берегах є дуже добрі вигули для гусей (Колгоспник України, 2, 1959, 36).
2. Дія і стан за знач. вигулюватися 1. Навесні поставили на вигул і відгодівлю 228 бичків і вибракуваних телиць (Колгоспник України, 11, 1961, 25).