ВИ́ГУЛЬНИЙ, а, е, с. г. Прикм. до вигул. Дуже
корисно під час хорошої погоди у вигульних двориках
годувати молодняк грубими кормами (сіном,
доброякісною соломою) (Колгоспна виробнича енциклопедія, I, 1956, 115);
// Стос. до
вигулу. Для зміцнення організму лисиць та підвищення
апетиту у них слід запроваджувати вигульну систему
утримання (Наука і життя, 5, 1958, 28).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 381.