в означеннях
Тлумачення, значення слова «вигулювати»:

ВИГУЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИГУЛЯТИ, яю, яєш, док., розм.

1. Гуляти протягом певного часу. Мавра суворо вичитувала дочці: ходить як п'яна, впору не з'їсть, не поспить, як поведе бригаду, коли вигулюватиме ночі? (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 46); Тепер вони [хлопчики] цілий день вибігають та вигуляють по улицях… (Панас Мирний, IV, 1955, 90);
//  Багато гуляти. Мати возькається з хворим, а я собі вигулюю… (Панас Мирний, III, 1954, 162).

2. тільки недок. Вільно, без обмежень ходити, бігати. Йдуть [стрільці] туди, де є лисиці, Де вигулюють зайці (Степан Олійник, Вибр., 1959, 79).

3. перен. Бути незасіяною, пустувати (про землю). — Там і для нас десь вигулює ґрунт, — захмелілими очима подивився [Мар'ян] поверх панської землі, начеб за нею мав побачити і свій наділ у Сибіру (Михайло Стельмах, I, 1962, 28); В артілі було чимало землі, яка споконвіку вигулювала. Це яри, балки, так звані непридатні землі (Радянська Україна, 22.XI 1961, 2).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 380.

Коментарі (0)