в означеннях
Тлумачення, значення слова «виясняти»:

ВИЯСНЯТИ, яю, яєш і ВИЯСНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИЯСНИТИ, ню, ниш, док.

1. перех. Робити ясним, яскравим. Марта вийняла з кофти шпильку, вияснила ґнотика в каганці, що почав притухати (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 223);
//  Робити чистим, вичищати до блиску. Осінь... Хто оборався і в кого ще смугами руділи облоги в степу на чорному тлі чужих ріль — однаково вияснювали полички плугів і ховали по повітках до весни (Андрій Головко, II, 1957, 88); Виясни добре стремена та й їздь тоді верхи (Словник Грінченка).

2. безос. Те саме, що вияснятися 3. Коли ж відпустить? Коли вияснить? (Марко Вовчок, I, 1955, 310).

3. перех. Робити що-небудь ясним, зрозумілим; з'ясовувати. — Я не нехтую боротьби з філоксерою, а тільки вияснюю причину ворожнечі молдуван (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 201); Соколова викликала головного інженера і разом з Крайнєвим і Валєнсом почала виясняти строки.. подачі перших рисунків крейсера (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 249); Віктор пішов туди [до поранених] вияснити, що діється, навести порядок (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 120).

4. перех., діал. Пояснювати. — Загнати гуску? — запитала глуха бабуся, і Чимчикевич, не маючи охоти кричати голосніше, почав на пальцях вияснювати їй, чого йому треба (Іван Франко, II, 1950, 184); Учитель вияснював Василеві, що там [у письмі] стоїть (Лесь Мартович, Тв., 1954, 68).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 548.

Коментарі (0)