в означеннях
Тлумачення, значення слова «виявляти»:

ВИЯВЛЯТИ, яю, яєш, недок., ВИЯВИТИ, влю, виш; мн. виявлять; док., перех.

1. Показувати, робити явним, помітним (почуття, стан, наміри і т. ін.). — Навіть тоді, коли хлопці підіймали бучу, Галя виявляла охоту взяти найближчу участь у ній (Степан Васильченко, I, 1959, 154); Мати ж — вона зітхала й журилася, та нікому не виявляла свої гризоти (Лесь Мартович, Тв., 1954, 240); Він знав, що ми завтра вранці від'їздимо, і хтів наостанці виявити до нас свою прихильність (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 99); Партійна та комсомольська організації на заводі спрямували хлопця, дали йому можливість виявити свій хист і потяг (Іван Ле, Право.., 1957, 232);
//  Виражати, передавати почуття, стан, наміри і т. ін. певними зовнішніми ознаками, проявами. Вся невелика фігура його була розтріпана, виявляла переляк, неначе він тільки що вирвався з рук якогось страховища (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 34); Лукія мовчала. Все її бліде обличчя з червоними очима, з тонкими тремтячими губами, виявляло велику борню душевну (Борис Грінченко, I, 1963, 393); Жодним.. необережним жестом не виявила [Желізнякова] своїх почуттів (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 73).
Виявити себе ким — показати, відкрити свої здібності, позитивні якості або недоліки в чому-небудь. Чотирнадцятилітній Коля виявив себе прекрасним розвідником (Микола Шеремет, Молоді месники, 1949, 23).

2. Розповідати про що-небудь, висловлювати щось. Вона постерігала, що треба виявити таку думку перед Леонідом Семеновичем, щоб підійти під його напрямок (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 83); Не моїм слабким голосом виявити мирові про той закуток щастя, де краса світова побраталася з тихим спокоєм, де чарівна врода заручилася з незвичайним дивом! (Панас Мирний, IV, 1955, 315);
//  Розповідаючи, зізнаючись, робити відомим що-небудь. [Зінька:] Мовчіть, мамо!.. все виявлю, все!.. Привселюдно виявлю! (Марко Кропивницький, II, 1958, 43).

3. Шукаючи, знаходити. Кряжі гірські виявляли [океанологи] під водами океану (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 198); Дехто [з дівчат] таки прорвався на пароплав, і їх виявили тільки в Одесі (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 150);
//  Викривати кого-, що-небудь. Доводиться бути дуже обережним, не виявляти себе, хоч так часом кортить освітити, як слід, факти (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 170); Коли дійсно, як хто, може, підозріва, він сам украв коняку, то вже б розслідування виявило (Андрій Головко, II, 1957, 58);
//  Перевіривши що-небудь, установлювати якийсь факт. Вона перерахувала куверти і, виявивши, що все зійшлося точно, полегшено зітхнула (Вадим Собко, Справа.., 1959, 5); Денис оком знавця оглянув німецький міномет і, виявивши, що він непошкоджений, наказав братові: — Зривай плиту. Перенесемо (Олесь Гончар, I, 1954, 238).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 547.

Коментарі (0)