ВИ́ЇМКА, и, жін.
1. Невелика заглибина, западина у
чому-небудь. Вони знову оглянули знайому дорогу, на
якій було вивчено кожен камінь, виїмку і поворот
(Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 307); Її налякали й дядькові очі й
химерні губи — верхня схожа на чирвину, товсто
вростала у виїмку нижньої (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 353);
// Заглибина, зроблена способом виймання,
вирізування і т. ін. частини чого-небудь звідкись. За
тунелем пішов глибокий арик — виїмка аж до північного
тунелю (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 246); Півкруглі й круглі
напилки застосовують для обпилювання угнутих
поверхонь, розпилювання круглих отворів і виїмок (Практикум з машинознавства, 1957, 60).
2. заст. Те саме, що виняток. 4 збірники моїх новел, видані «Видавничою Спілкою», обнімають усі мої опубліковані досі новели, з виїмкою 3-х оповідань для дітей (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 287).
3. кул. Інструмент, яким роблять заглибини в продуктах або кулінарних виробах. Для нарізання картоплі у формі стружки.. застосовують спеціальні ножі, а для вирізування кульок — виїмки різних розмірів (Технологія приготування їжі, 1957, 22).