в означеннях
Тлумачення, значення слова «викачувати»:

ВИКАЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИКАЧАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Качаючи рублем білизну, полотно і т. ін., вигладжувати. Дістає [Докія] чисту, трохи прим'яту сорочку, намотує її на качалку і з силою викачує рублем (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 179); Випрала [мати], викачала сорочку, майже до півдня латала подерті штанці (Степан Васильченко, II, 1959, 257).

2. Качаючи густу масу (тісто і т. ін.), надавати їй відповідної форми. Мелашка викачувала тісто та все поглядала на двері (Нечуй-Левицький, II, 1956, 335); З готового тіста викачують кульки.., надають їм форми булочок, дають підійти (Українські страви, 1957, 242).

3. Качаючи по чому-небудь, забруднювати, вбирати в щось. Клунки перевіряв румунський жандарм... Не зав'яже клунка та й жбурне у двері вагона, на злість, щоб у смітті викачати (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 175).

4. Видаляти з чого-небудь воду або якусь рідину, газ і т. ін. механічним способом (за допомогою насоса, центрифуги і под.). Недавно з шахти викачали воду, А вже іде вугілля на-гора (Любомир Дмитерко, Вітчизна, 1948, 58); За свій вік дід перебрав сотні роїв, викачав стільки меду, що в ньому можна було б усім нам утопитись (Олесь Донченко, VI, 1957, 11).

5. перен., розм. Поступово, частинами забирати що-небудь. Польські жовніри гасали по селу, викачували контрибуцію, виводили із стаєнь коней, вигонили рогату худобу (Сергій Воскрекасенко, Весна.., 1939, 54).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 404.

Коментарі (0)