ВИХА́ННЯ, я, сер., розм. Дія за значенням вихати. — А вже ті вихання головою та станом... — почав отець Тарасій (Нечуй-Левицький, III, 1956, 372).
ВИХА́ННЯ, я, сер., розм. Дія за значенням вихати. — А вже ті вихання головою та станом... — почав отець Тарасій (Нечуй-Левицький, III, 1956, 372).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 525.