ВИХА́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ХАПАТИ, аю,
аєш, док., перех., розм. Поспішно вибирати, витягати
що-небудь звідкись. Він вихапував рибу руками, без
ніяких приладів, а як наловив повний кошіль, то виліз
з води (Василь Стефаник, II, 1953, 17); Вихапавши все з казанка,
Муравйов потягся рукою до чиєїсь фляги (Олесь Гончар,
Таврія.., 1957, 403);
// Хапаючи, віднімати, викрадати.
— Виплодилось [поросят] багато, та половину вовки
вихапали в чагарях, — обізвалась Онися (Нечуй-Левицький, III,
1956, 150).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 525.