Словник української мови

ВИХА́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ХАПАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Поспішно вибирати, витягати що-небудь звідкись. Він вихапував рибу руками, без ніяких приладів, а як наловив повний кошіль, то виліз з води (Василь Стефаник, II, 1953, 17); Вихапавши все з казанка, Муравйов потягся рукою до чиєїсь фляги (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 403);
//  Хапаючи, віднімати, викрадати. — Виплодилось [поросят] багато, та половину вовки вихапали в чагарях, — обізвалась Онися (Нечуй-Левицький, III, 1956, 150).