ВИ́ХЛЮПНУТИСЯ, неться, док. Однокр. до
вихлюпуватися 1. * Образно. Але й сюди аж під самі тини
розлився ярмарок і навіть у вулицю вихлюпнулися вози
(Андрій Головко, II, 1957, 183);
// Викинутися разом з рідиною
або з рідини. Раптом з води вихлюпнулось щось велике,
чорне (Микола Трублаїні, II, 1955, 100).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 528.