в означеннях
Тлумачення, значення слова «виходити»:

ВИХОДИТИ 1, джу, диш, док.

1. перех. Обійти в усіх напрямках яке-небудь місце, місцевість, пройти багато місць. — Усі нишпорки, усі глухі кутки виїздили та виходили, — немає, нігде немає! (Панас Мирний, I, 1954, 184); Чепізі пощастило — перейшов лінію фронту і виходив нелегкі дороги війни (Семен Журахович, Опов., 1956, 250).

2. перех., розм. Добути, дістати що-небудь або домогтися успішного вирішення якоїсь справи, багато ходячи.; — Сказано: віддай руками, та не виходиш і ногами... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 127).

3. неперех., розм. Проходити певний час. — І де ти, Чіпко, ходиш? де ти бродиш? — докоряла вона. — Ось до якої пори виходив! (Панас Мирний, II, 1954, 36); — Цілий день отак виходив (Андрій Головко, I, 1957, 375).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 530.

Коментарі (0)

ВИХОДИТИ 2 див. виходжувати.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 530.

Коментарі (0)

ВИХОДИТИ, джу, диш, недок., ВИЙТИ, йду, йдеш; мин. ч. вийшов, йшла, ло; док.

1. Іти звідки-небудь назовні, за межі чогось. Цілий тиждень лив дощ, як з відра. Цілий тиждень не виходив Чіпка з двору (Панас Мирний, II, 1954, 230); Невеликий загін озброєних колгоспників виходить з села (Олександр Довженко, I, 1958, 116); [Хмельницький:] Полковнику Кривоніс! Наказую тобі без мого дозволу за табір не виходити (Олександр Корнійчук, I, 1955, 238); Вийшли з хати батько й мати В садок погуляти (Тарас Шевченко, II, 1953, 363);
//  Рухатися звідки-небудь, за межі чогось. Запалена піч розгоряється й тріщить, червоне полум'я грає на віконечку, з пічних розколинок виходять струмки диму (Марко Вовчок, I, 1955, 290); І витоплений із руди метал з печей виходить, його вантажні поїзди розвозять на заводи (Наталя Забіла, Малим.., 1958, 48);
//  Вилітати з вулика, шукаючи іншого місця для життя (про бджолиний рій). [Кирило (не дочуваючи):] Пріська репетує на увесь садок.. А тут саме рій вийшов... (Панас Мирний, V, 1955, 131).
Вийшов дух з кого — хтось помер, сконав. Як гепнеться медвідь мій — бух! Тут з нього зараз вийшов дух (Іван Франко, XIII, 1954, 266); Виходити (вийти) з берегів — розливатися, затопляти береги під час поводі (про річку, озеро і т. ін.). Річка, зламавши кригу, вийшла з берегів і залила всю заплаву (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 199); Виходити (вийти) з важкого (прикрого, скрутного і т. ін.) становища — знаходити можливість позбавитися труднощів, ускладнень. Він [Йоч] радив.. оглянути дівчину.. Дехто потакував йому, і навіть Прохіра, щоб вийти з прикрого становища, схилилася до Йочового способу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 277); Виходити (вийти) сухим з води — уміло уникати покарання, нарікань і т. ін., будучи винним. Кажуть, що є такі шахраї, які виходять з води сухими (Олесь Донченко, VI, 1957, 34); Сержант хвалькувато розповідав товаришам про свої довоєнні ловеласівські пригоди, про те, з якими хитрощами він завжди виходив сухим з води, вдало приховуючи гріхи від своєї дружини (Олесь Гончар, III, 1959, 178); Не виходити (вийти) з голови (з думки, з пам'яті і т. ін.) — не зникати з пам'яті, не забуватися; пам'ятатися. З Грицькової голови ніяк не виходила сьогоднішня рада (Панас Мирний, III, 1954, 55); Дмитрій поволі посувався вздовж стіни, а з голови не виходила думка про Русака і його матір (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 483); Довіку з пам'яті в неї не вийшла та краса чудова [отаманова] (Марко Вовчок, I, 1955, 359); Не виходити з горілки, заст. — бути п'яним протягом якого-небудь часу. До самого дівич-вечора я з горілки не виходила (Словник Грінченка); Не виходити з рук — бути в постійному вжитку. Уявлялося, як щодня, щороку рулетка чи рейсфедер не виходять з рук (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 221); Не виходити із слави, заст. — постійно прославлятися, бути відомим протягом довгого часу. Город став розселюватися, і якого у ньому народу не завелося, а усе ганчарівські дівчата не виходять з слави (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 310).

2. перен. Вибувати звідки-небудь, з чогось, залишати якийсь заклад, установу, організацію і т. ін. Вона [Настя] вступила в наш клас, тільки недовго була, хутко вийшла з гімназії, щось через півроку (Леся Українка, III, 1952, 582); Через деякий час вона [С. Тобілевич] вийшла з трупи (Мистецтво, I, 1955, 8);
//  Вибувати, виписуватися (з лікарні, госпіталю і т. ін.). — А твоє ж здоров'я як? — Та поправляюсь. Просився, щоб виписали. Не пускають. Думаю, що скоро вийду звідси (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 238);
//  Одержувати волю, звільнятися (з тюрми, з-під арешту і т. ін.). Та не краще, а може й гірше жилось Франкові, коли він вийшов з тюрми (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 33).
 Виходити (вийти) у відставку — те саме, що Іти (піти) у відставку (див. відставка). У 1808 р. Котляревський виходить у відставку, їде до Петербурга (Історія української літератури, I, 1954, 152).

3. перен. Переставати брати участь у чому-небудь, у якійсь дії. Полк, за наказом, виходив з важких боїв (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 39); Він майже не курив і зовні нагадував тренера з боксу чи футбола, який вже вийшов з гри і вчить інших (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 41);
//  Переставати бути в якому-небудь стані. Ще тільки, мов з теплої хвилі, виходячи зі сну, вона зразу ж, за звичкою, лякається і холоне: чи не проспала (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 103);
//  Мати певний вигляд, набувати якого-небудь стану після чогось. Скривджений і побитий він [Грицько] вийшов з того змагання, яке сам завів (Панас Мирний, III, 1954, 51); Хороше вийшла з зими, густо врунилась, залягла щільно повсюди яскраво-зелена пшениця (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 48).
 Виходити (вийти) з моди — переставати бути модним. [Муза:] Ти мусиш буть покірний всьому, що накажу. Звелю писати оди.. [Поет (роздразнено перебиває):] Сто літ як вийшли з моди! (Леся Українка, I, 1951, 301); Виходити (вийти) з ужитку — переставати вживатися, втрачати попит. Паперові гроші вже вийшли з ужитку. Їм не довіряли, ні старим, ні новим (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 22); Виходити (вийти) з... віку — переходити якусь межу у віці. Колишні молоді будівники Дніпрогесу вже давно вийшли з комсомольського віку, але кожен з них з гордістю і хвилюванням згадує ті дні (Радянська Україна, 14.VI 1959, 4); Звичайно, Петро Петрович вже вийшов з того віку, коли він любив гребти веслами: йому тепер більше подобається їздити з моторчиком (Юрій Мокрієв, Сто.., 1961, 25); Виходити (вийти) з дітей, заст. — виростати з дитячого віку. Діла небагато в Насті: ще тоді вона тільки з дітей виходила (Марко Вовчок, I, 1955, 261); Виходити (вийти) з рівноваги (з себе) — переставати володіти собою, сильно дратуватися. — Кидати роботу треба! — виходили вони з рівноваги (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 189); Я розумію Галю, що вона було завжди металась і виходила з себе в такі часи (Леся Українка, V, 1956, 230); Виходити (вийти) з ролі — переставати додержуватися певної лінії поведінки. — Чому ти так думаєш? — зацікавився Прудивус та й зовсім вийшов з ролі, забувши про всі німецькі штуки, які йому варто було б викидати в такім скрутнім становищі (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 478).

4. Ідучи, підніматися на яке-небудь підвищення, на щось високе. І на гору високую Виходжу, дивлюся, І згадую Україну, І згадать боюся (Тарас Шевченко, II, 1953, 46); Лбібула вийшов на гору і сів спочити (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 122); Вийшовши на вал городища, Ант довго дивився й прислухався (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 7).

5. Ідучи, з'являтися, опинятися де-небудь в певному місці. — Не можна мені до тебе на вулицю виходить, — казала Нимидора Миколі в неділю ввечері (Нечуй-Левицький, II, 1956, 179); Виходжу на засніжене подвір'я — І раптом стану юний і радий (Максим Рильський, I, 1956, 68); Марта хутенько вийшла на стежку: побачивши мене, зчервоніла і зупинилася (Марко Вовчок, VI, 1956, 241);
//  Переміщатися, виступати із-за чого-небудь на відкрите місце. Перехрестившись, Семен вийшов з-за стола, постояв трохи (Леся Українка, III, 1952, 669);
//  З'являтися, прибувати для участі у чому-небудь. Еней од радості не стямивсь, Що Турн виходить битись з ним (Іван Котляревський, I, 1952, 290); Як загув перший гудок, він [Остап] і не подумав виходити до сніданку (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 71);
//  Рухаючись знизу догори, з'являтися на поверхні. З затоплених шахт вийшло на гора перше вугілля (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 160); Ще одна, ще дві хвилини, на поверхню вийшла кліть (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 106);  * У порівняннях. Правда — як олива наверх вийде (Номис, 1864, № 6795);
//  З'являтися із землі; сходити (про рослини). Весна іде. Сніги чорніють; З-під них пожовклі та бліді Виходять руна (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 29); Давно вже зелень вийшла із землі (Володимир Сосюра, Близька долина, 1960, 33);
//  тільки недок. Мати вихід на поверхню; бути видним. В селі Усатові, де виходять славнозвісні одеські катакомби, збереглися археологічні пам'ятки (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 97); В дуже зруйнованих горах породи, що колись залягали глибоко, опиняються близько від поверхні, а іноді цілком виходять на поверхню (Фізична географія, 5, 1956, 119).
 Виходити (вийти) в море, мор. — відпливати від берегів у відкрите море, відбувати в рейс (про судно); Виходити (вийти) на самостійний шлях — починати жити, працювати самостійно. Анатолій скоро вийде на самостійний шлях (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 21).

6. перен. Домагаючись чого-небудь, посідати певне місце серед когось, чогось. [Василина:] Усім колгоспам треба вийти на лінію передових (Олександр Корнійчук, II, 1955, 194).

7. тільки недок., з чого. Мати що-небудь вихідним пунктом, базуватися на чомусь. Комуністична партія і Радянський уряд у своїй зовнішній політиці завжди виходили і виходять з ленінського принципу мирного співіснування соціалістичної держави і капіталістичних країн (Ленін, Коротка біографія, 1955, 260); — Начальником цього будівництва призначено інженера Саїда Алі Мухтарова. З цього й мусило виходити в обговореннях та рішеннях бюро обкому з активом (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 49).

8. Вступати в силу, в дію, будучи виданим (про закон, указ і т. ін.). [Кармелюк:] Скажи мені щиро, як би своєму серцеві: вийде воля людям? (Степан Васильченко, III, 1960, 445); То стріляють, арештовують народ, а то — на тобі, в Думу вибирати кличуть. Ніби права такі вийшли. Нічого не можна зрозуміти. Не інакше — якийсь обман (Андрій Головко, II, 1957, 382); — Я сидів усього сім місяців, бо амністія саме вийшла (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 136);
//  Видаватися, публікуватися, бути надрукованим. В Нашому [назва міста] виходила жіноча газета (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 530); Переписування мені тяжче йде, ніж складання віршів, а тим часом треба вже помалу братись до переписування для того видання віршів моїх, що має таки вийти (Леся Українка, V, 1956, 341); За останні роки вийшли однотомними книгами твори видатніших поетів України (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 32).
 Виходити (вийти) з друку (друком) (в світ) — бути надрукованим, виданим. На багатьох мовах народів Радянського Союзу виходили і виходять з друку твори Панаса Мирного (Олександр Корнійчук, Разом із життям, 1950, 82); В 1955 р. вийшла друком колективна праця українських фольклористів — «Українська народна поетична творчість» (Вітчизна, 5, 1956, 164); Виходити (вийти) з-під пера кого — бути написаним, створеним ким-небудь. З-під його [І. Франка] пера вийшов цілий ряд солідних наукових праць (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 35).

9. тільки недок. Бути оберненим у напрямку до чого-небудь, в який-небудь бік. Балкон мій виходить в квітник (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 404); З вікон, що виходять на Кожум'яки, видко Щекавицю (Юрій Яновський, II, 1954, 195); Просуватись [батальйону] далі заважав наріжний будинок протилежного кварталу, що виходив фасадом на саме перехрестя (Олесь Гончар, III, 1959, 247).

10. з кого—чого. Походити з певного середовища, соціальної групи або з якого-небудь місця, з якої-небудь місцевості. Він не крився ні від кого, що сам вийшов з давнього козачого роду (Панас Мирний, III, 1954, 259); [Деїфоб:] Атрідова дочка була величніш, недарма еллінки проти троянок так величаються, бо вийшла з них славутня Іфігенія (Леся Українка, II, 1951, 281); Мабуть, не знайти на нашій Україні такого села, з якого б не вийшли десятки вчителів, лікарів, агрономів, інженерів, радянських офіцерів (Остап Вишня, II, 1956, 9).

11. Витрачатися, вичерпуватися (про гроші, кошти, які-небудь запаси). Окрім театру, ми вже ні на що лишне грошей не тратим, а все-таки їх виходить дуже багато (Леся Українка, V, 1956, 134); Баба Федора бідкалась: — Ой лишенько ж моє, виходить борошенце (Олесь Донченко, III, 1956, 95); Мотор затих, і бот спинився. — Кришка, — сказав моторист. — Бензин увесь вийшов (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 19).

12. розм. Минати, закінчуватися (про певний час). Недавно ж ростила малого, Сорочку пошила йому, Сама виряджала в дорогу, Виходить два роки тому (Андрій Малишко, I, 1956, 72); Але, коли вийшов рік, нараз одної ночі міщани нападали на царську палату (Іван Франко, IV, 1950, 139);
//  кому. Сповнюватися (про роки як досягнення певного віку). Йому ще й года не вийшли жениться, а мені — вісімнадцятий пішов (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 59); Оленка віднині власний хліб їстиме, зароблятиме на себе, — хіба їй літа не вийшли? Вже сьомий рік минув (Костянтин Гордієнко, Заробітчани, 1949, 7).

13. Утворюватися, удаватися яким-небудь внаслідок певної дії. Квітки виходили здорові та лапаті, неначе вона вишивала їх на мішку або на рядні (Нечуй-Левицький, II, 1956, 295); [Поет (Перестроївши струну сі на сі-бемоль, бере кілька акордів):] Тепер виходить щось зовсім сумне (Володимир Самійленко, I, 1958, 243); Зюзін нишком малював карикатуру.. Северинов у нього виходив схожим, але неприродно присадкуватим (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 169); Майже всі знімки вийшли добре (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 309);
//  тільки док. Стати ким-небудь або подібним до когось, набути певних рис, якостей і т. ін. З Ваті вийшла дуже добра й розумна господиня, якою була й її мати (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 187); — Бігме, ви чудовий фантаст. Із вас вийшов би непоганий Шерлок Холмс (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 121);
//  Траплятися. Розкажи ж, як се воно так вийшло? (Панас Мирний, III, 1954, 65); [Лисенко:] Бачу по обличчях — щось у вас із Геннадієм вийшло. [Леся:] Він відмовився обороняти на суді одного мого знайомого, політичного (Леонід Смілянський, Черв. троянда, 1955, 86);
//  Ставати розв'язаним, завершеним і т. ін. Недаремно Марусяк морщив брови, думаючи, тер собі чоло — з того нічого не виходило. В голову лізли самі дурниці (Гнат Хоткевич, II, 1966, 226); — А слухайте пак — чи вийшла у вас задача? — спитала Галя (Степан Васильченко, I, 1959, 160).
 Виходити (вийти) на добре (на добро) — закінчуватися добре. Трудно, аби на добре вийшло, що із злих рук прийшло (Номис, 1864, № 2876); Виходити (вийти) на моє — робитися по-моєму, здійснюватися за моїми сподіваннями, бажанням. — А що, сину, кажу тоді, не на моє вийшло? (Марко Вовчок, I, 1955, 220); — То будемо моноплан будувати? — Моноплан! Моноплан! А що? На моє вийшло! — радів Андрій (Степан Васильченко, II, 1959, 227); Виходити (вийти) на одно — в результаті бути, залишатися таким самим, незалежно від способу дії, підходу до питання і т. ін. Чи їде, чи ходить, — на одно виходить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 196); Всюди виходило на одно: ніде нема таких безтолкових дітей та жінки, як у нього [Гната], і що дідько рудий, а не він розживеться з такою сімейкою (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 74); [Не] вийти чим — [не] мати що-небудь (чого-небудь) в належній, достатній мірі, кількості. Тепер Килина давно вже на порі стала, давно дівує. І ростом вийшла, — висока та брава, і красою взяла (Панас Мирний, IV, 1955, 249); — Розкажи, Наталко, як ти тікала до козаків, — звернулася Малашка до подруги. — О, вона в нас справжній запорожець, тільки літами трохи не вийшла. Скільки тобі, шістнадцять уже є? (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 97); Не виходить (не вийшло), безос. — не можна, не вдається через несприятливі, невідповідні умови. В Намангані сидіти далі не виходило — і досадно самому та й матеріально дошкуляло (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 332).

14. в кого, на кого. Ставати ким-небудь внаслідок досягнення певного віку. Сім років Оленка в наймах у Паськів вибула.. Не помітила, як і в дівчата вийшла (Костянтин Гордієнко II, 1959, 32);
//  Ставати ким-небудь, здобуваючи певну професію, одержуючи нагороду і т. ін. — Як же ви вийшли на дяки? — А самі ж кажете, що на віку усього трапляється, — трапилося й мені (Марко Вовчок, VI, 1956, 219); [Книш:] Слава! Слава! Хай живе дід Сава! Ого, я ще на поета вийду... (Іван Микитенко, I, 1957, 95); Це був один з обдарованих фахівців уже нової генерації, який вийшов в інженери безпосередньо з цеху (Яків Баш, Надія, 1960, 103); — Здрастуйте, — відповів Петро Петрович, який вставляв у рамки смужки штучної вощини, — так воно й мусить бути, раз вийшли в герої. І в чім, власне кажучи, справа? (Юрій Яновський, II, 1954, 114).
Вийти в люди — докладаючи зусиль, забезпечити собі помітне становище в суспільстві, вищий рівень життя. Що буде, те й буде. Будем знов чумакувати, Поки вийдем в люде (Тарас Шевченко, II, 1953, 52); Побував він [Джаннотто] потім у багатьох країнах, та ніде йому не щастило в люди вийти (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 122).

15. за кого (також із сл. заміж). Одружуватися, ставати чиєю-небудь дружиною, жінкою. Скоро після цього у Франка вмирає батько, а мати виходить за другого (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 28); Він радив їй не марнувати своєї молодості та виходити заміж (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 172); Отака я дівчина, Така я! Сватай мене, серденько, Вийду я (Тарас Шевченко, II, 1953, 144); Нехай не дума (знов похилилась) погано про неї: що й заміж вийшла без любові за Тихона (Андрій Головко, II, 1957, 108).

16. розм. Те саме, що коштувати. Ця керсетка мені чотири з половиною вийшла (Словник Грінченка); [Бруклі:] Се ще дорожче вийде... але що ж, я б, може, відробила при нагоді... (Леся Українка, III, 1952, 90).

17. виходить, у знач. вставн. сл. Уживається в знач. слів значить, отже, таким чином. Прощатись, виходить, не легко Закоханим і молодим! (Андрій Малишко, I, 1956, 267); Павлусь, виходить, уже встиг широко оголосити про майбутню експедицію (Олесь Донченко, II, 1956, 16).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 530.

Коментарі (0)