в означеннях
Тлумачення, значення слова «вихорити»:

ВИ́ХОРИТИ, рю, риш і ВИ́ХРИ́ТИ, вихрю, вихриш, недок.

1. перех. інеперех. Крутити що-небудь, чим-небудь, утворюючи вихор, вихори (див. вихор 1 1). Вітер.. рвав сніг з землі, крутив його на всі боки, вихорив на всі сторони (Панас Мирний, III, 1954, 11); Херсонські суховії вихрили хмари червоного рудного пилу на шляхах (Іван Ле, С. Голубар, 1950, 5); А вже по дорогах лютує І вихрить снігами зима (Леонід Первомайський, II, 1958, 250);
//  Крутити швидко чим-небудь навколо себе.

2. перех. Крутити голову, схопивши за волосся. Бова з Полканом як водився, Один другого як вихрив (Іван Котляревський, I, 1952, 170); — Він мене за чуба та як почав вихрити то направо, то наліво — трохи голови не зірвав з шиї (Нечуй-Левицький, III, 1956, 41).

3. неперех. Те саме, що вихоритися 1. Тихо. Не вихорить метелиця. Чисте небо, і від того холоднішає повітря (Анатолій Шиян, Магістраль, 1934, 137); Тремтливий диск пропелера рвав круг себе густе повітря, скажено вихрив, збиваючи бурю в ясний день (Василь Кучер, Квітує жито, 1938, 139).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 534.

Коментарі (0)