ВИ́ХОРИТИ, рю, риш і ВИ́ХРИ́ТИ, вихрю, вихриш, недок.
1. перех. інеперех. Крутити що-небудь,
чим-небудь, утворюючи вихор, вихори (див. вихор 1 1).
Вітер.. рвав сніг з землі, крутив його на всі боки,
вихорив на всі сторони (Панас Мирний, III, 1954, 11); Херсонські
суховії вихрили хмари червоного рудного пилу на шляхах
(Іван Ле, С. Голубар, 1950, 5); А вже по дорогах лютує І
вихрить снігами зима (Леонід Первомайський, II, 1958, 250);
// Крутити
швидко чим-небудь навколо себе.
2. перех. Крутити голову, схопивши за волосся. Бова з Полканом як водився, Один другого як вихрив (Іван Котляревський, I, 1952, 170); — Він мене за чуба та як почав вихрити то направо, то наліво — трохи голови не зірвав з шиї (Нечуй-Левицький, III, 1956, 41).
3. неперех. Те саме, що вихоритися 1. Тихо. Не вихорить метелиця. Чисте небо, і від того холоднішає повітря (Анатолій Шиян, Магістраль, 1934, 137); Тремтливий диск пропелера рвав круг себе густе повітря, скажено вихрив, збиваючи бурю в ясний день (Василь Кучер, Квітує жито, 1938, 139).