в означеннях
Тлумачення, значення слова «вихованець»:

ВИХОВА́НЕЦЬ, вихованця, чол.

1. Дитина або молода людина, яка виховується чи виховувалася ким-небудь або де-небудь. [Хілон:] А бо поїду в Рим. Там дуже добре ведеться вихованцям Мецената (Леся Українка, III, 1952, 418); На воротях ціла юрба дітей — вихованців дитячого будинку (Андрій Головко, Літа.., 1956, 4);
//  Дитина, взята ким-небудь на виховання (у 1 знач.). Написавши ще в опікунськім суді потрібну заяву, подався [господар] зі своїми новими вихованцями на Вільку (Іван Франко, VI, 1951, 200);
//  Людина, яка сприйняла думки, погляди, ідеї певної організації, товариства і т. ін. Велика честь випала славному вихованцеві Ленінського комсомолу України Тимофієві Шашло. Він головував на цьому мітингу (Юрій Збанацький, Т. Шашло, 1949, 43).

2. Людина, яка вчиться або яка одержала освіту в якому-небудь навчальному закладі. Ніна Василівна поздоровила своїх вихованців. Вона сказала, що.. тепер нехай добре відпочинуть, щоб восени з свіжими силами сісти за парти в четвертому класі (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 33); Карл Павлович сам був вихованцем Петербурзької Академії художеств (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 76).

3. Тварина, за якою доглядають і якій прищеплюють певні навички. Він був ініціатором голубника,.. він з любов'ю тренував швидкокрилих вихованців (Олесь Донченко, I, 1956, 100); — А ось тут стоїть мій улюбленець, — сказав Євдоким, ласкаво оглядаючи свого вихованця. — Скоро піде звідси на іподром (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 746).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 528.

Коментарі (0)