в означеннях
Тлумачення, значення слова «вихователь»:

ВИХОВА́ТЕЛЬ, я, чол. Людина, яка виховує, навчає дітей і молодь, прищеплює їм навики і правила поведінки, певні погляди. [Мотря:] Це миргородський полковник, вихователь гетьманича Юрася (Любомир Дмитерко, Навіки разом, 1950, 18);
//  Педагог, який стежить у певному закладі за поведінкою дітей і відповідно її спрямовує. Вихователь за столом роздає посвідчення, прикладає до їх печатку (Степан Васильченко, III, 1960, 309); Праця всього колективу вихователів, учителів і адміністрації [дитячого] будинку спрямована лише на виховання, навчання і обслуговування дітей, у яких війна відняла батьків (Петро Панч, В дорозі, 1959, 271);
//  Той, хто спрямовує силу свого впливу на виховання класу, суспільства і т. ін. в певному напрямі. Ленін був найкращим другом молоді, батьком і вихователем молодих робітників і селян (Ленін, Коротка біографія, 1955, 225); Партія — єдино правильний вихователь, що застосовує до своїх дітей батьківську лагідність і одночасно залізні вимоги залізної дисципліни (Павло Тичина, III, 1957, 278).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 529.

Коментарі (0)