ВИ́ХРЕЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вихрестити. Була вихрещеною.., бездітна і на одно око цілком сліпа (Ольга Кобилянська, II, 1956, 119); Юлай, вихрещений калмик, зробив комендантові важливе донесення (Пушкін, Капіт. дочка, перекл. за ред. Хуторяна, 1949, 69).