в означеннях
Тлумачення, значення слова «вихвачувати»:

ВИХВАЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИХВАТИТИ, ачу, атиш, док., перех.

1. Швидко віднімати, виривати що-небудь у когось; вихоплювати. Тут хлоп'я у старости і вихватило паличку (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 392); Галя, втершись, мовчки вихватила з рук у найближчого школяра бузкову лозину й кинулася зразу до Павлушки (Степан Васильченко, I, 1959, 154).

2. Рвучко витягати, виймати що-небудь з чогось, звідкись. [Юсуф (вихвачує з піхви шаблю):] Що це за бунт? (Нечуй-Левицький, II, 1956, 466); Враз із горна вихватив [коваль] червоний шмат заліза на ковадло, — дзянь, дзянь... (Андрій Головко, II, 1957, 15).

3. тільки док., перен., розм. Швидко, вчасно зібрати урожай чого-небудь перед негодою. — Думаємо вихватити [буряки] і перевезти до дощів (Олесь Донченко, VI, 1957, 363).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 525.

Коментарі (0)