ВИ́ХВАЛКА, и, жін., розм. Те саме, що хвастощі. При гульні та вихвалках одного перед другим своєю силою, своєю вдатністю — стирали ту чорну думку (Панас Мирний, II, 1954, 129); Секретар же сидить серйозний, слухає рясні вихвалки, підтакує (Олесь Гончар, I, 1954, 481).