ВИ́ХВОРІТИ і ВИ́ХОРІТИ, ію, ієш, док., розм. Довго прохворіти; дуже перехворіти. А що вже цьому Андрійкові безталанному, то й за всіх краще і вихорів, і виболів... (Степан Васильченко, II, 1959, 281).
ВИ́ХВОРІТИ і ВИ́ХОРІТИ, ію, ієш, док., розм. Довго прохворіти; дуже перехворіти. А що вже цьому Андрійкові безталанному, то й за всіх краще і вихорів, і виболів... (Степан Васильченко, II, 1959, 281).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 526.