ВИКІ́НЧУВАЛЬНИЙ, а, е. Пов'язаний з викінченням.
Викінчувальні роботи;
// Признач. для викінчення.
Викінчувальні верстати.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 406.
ВИКІ́НЧУВАЛЬНИЙ, а, е. Пов'язаний з викінченням.
Викінчувальні роботи;
// Признач. для викінчення.
Викінчувальні верстати.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 406.