в означеннях
Тлумачення, значення слова «викладати»:

ВИКЛАДАТИ, аю, аєш, недок., ВИКЛАСТИ, аду, адеш і рідше ВИЛОЖИТИ, жу, жиш, док., перех.

1. Дістаючи, витягаючи звідки-небудь, класти що-небудь назовні, на щось. Марина розв'язала оклунок, почала викладати барахло: сорочки, хустки, спідниці, корсети, полотно (Григорій Епік, Тв., 1958, 554); Андрійко виклав з шафи на стіл рахівничі книги — їх недавно з району привезли (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 317);
//  Розкладати що-небудь. Сидить мила в загороді, Карти викладає (Словник Грінченка).

2. Класти в певному порядку шматки дерну, дерев'яні бруски, камінці і т. ін., вкриваючи яку-небудь поверхню. Вийшов [Максим] в поле геть од шляху.. Та й викопав при долині Глибоку криницю.. І виложив цямриною (Тарас Шевченко, II, 1953, 257); Щоб не залишати свіжого сліду, горбик виклали дерном і пересадили сюди з землею кущик глоду (Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 83);
//  Складати якісь знаки, візерунок, напис з чого-небудь на чомусь. На аеродромі викладали посадкові знаки (Олександр Ільченко, Звич. хлопець, 1947, 101); Ніхто так, як він, не міг викласти на дереві візерунок (Натан Рибак, Опов., 1949, 25); По білій черепиці було викладено червоною: «Жовтень» (Олесь Гончар, Земля.., 1947, 175);
//  Складаючи і скріплюючи цеглу, камінь і т. ін., будувати що-небудь; мурувати. Тут [на риштованні] було людно — хлопці й дівчата викладали стіну (Олесь Донченко, VI, 1957, 311); Він [пічник] і Христі та Мар'яні позаторік плиту виклав. Не нахваляться дівчата (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 306);
//  Робити яку-небудь зачіску. Світлана Остапівна трусонула косою, яку викладала на голові віночком (Юрій Яновський, I, 1958, 443).

3. Розповідати, висловлювати що-небудь. От я й викладаю все теє небозі. А вона... звісно вже, що дівчина не вважає ні на віщо, полюбивши (Марко Вовчок, I, 1955, 280); Ми розговорились. Говорили по черзі, не перебиваючи один одного, викладаючи все (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 236); Виклав [Юхим] мені навіть усю історію школи (Степан Васильченко, IV, 1960, 20); Він теж говорив швидко, поспішаючи, щоб викласти свої думки в ці короткі п'ять-десять хвилин (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 518).

4. тільки недок., також без додатка. Читати лекції, вести уроки, навчати слухачів певної дисципліни. Важко було знайти людину, яка могла б викладати латинь, грецьку й слов'янську мову (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 146); Я дивлюсь на вчителя, гадаю... Ах, в ту мить згадалося мені: Він же тридцять років викладає В рідних школах (Терень Масенко, Як пахне земля, 1958, 14).

5. рідко. Враховувати, вилічувати що-небудь на рахівниці. [Феноген:] Сидять і якусь комерцію на щотах [рахівниці] викладають (Карпенко-Карий, II, 1960, 341).

6. тільки док., перен., розм. Повалити, знищивши кого-, що-небудь. Моя напарниця — сержант — помаленьку короткими чергами з автомата виклала екіпаж і автоматників (Юрій Яновський, I, 1958, 323).

7. розм. Каструвати (тварин).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 406.

Коментарі (0)