в означеннях
Тлумачення, значення слова «викликати»:

ВИКЛИКА́ТИ, аю, аєш і рідко ВИКЛИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КЛИКАТИ, ичу, ичеш і рідко ВИ́КЛИКНУТИ, ну, неш, док., перех.

1. Голосом, жестами і т. ін. пропонувати, просити вийти до кого-небудь, з'явитися в призначене місце. Він, до тії прийшовши хати, Хазяїна став викликати (Іван Котляревський, I, 1952, 115); — А де ваш чоловік? — Дома. — Коли б ви до мене його викликнули (Марко Вовчок, I, 1955, 246); Мотя примусила подругу негайно роздягнутися, насильно вклала її в ліжко і викликала лікаря (Василь Козаченко, Сальвія, 1956, 334);
//  Голосно вигукувати що-небудь. У кострубонька як грати, так треба пісню голосно викликати (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 321); Коло відчинених дверей військкомату стояв гурт парубків, а всередині хтось голосно викликав прізвища (Антоненко-Давидович, За ширмою, 1963, 140);
//  також з інфін. Пропонувати учневі відповідати. Минув усього тиждень, як у школі почалося навчання, а вчителі вже двічі викликали Юрка (Олесь Донченко, IV, 1957, 349); Він [учитель] викликав мене розповісти прочитаний дома твір (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 34);
//  За допомогою оплесків, вигуків просити, вимагати виходу артиста (артистів) на сцену (для схвалення виступу або повторення його). Ясна зала вся світлом палає, Грім плескання, громада без ліку, Гомонить люд, співця викликає (Леся Українка, I, 1951, 348); Ася чудово грала на роялі, і це був, напевно, найкращий номер. Її без кінця викликали на біс (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 76);
//  Зв'язуватися (по телефону, радіо і т. ін.) для якого-небудь повідомлення, розмови на віддалі. Всім радіостанціям доручили викликати «Лахтак» і пильно слухати, чи не обізвався він (Микола Трублаїні, I, 1955, 309).

2. на що, з інфін. Пропонувати кому-небудь взяти участь у змаганні, відгукнутися на щось. — Ми прийшли викликати вашу комуну на соцзмагання, — просто заявили вони (Олесь Донченко, I, 1956, 74);
//  Категорично, різко пропонувати вступити в боротьбу, поєдинок. Треба було щось зробити. Але що? Побити?.. Викликати на поєдинок? Хіба він знає! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 407); Треба помститися за рану, за образу, за все. — Але як? Коли? Позиватися? Викликати на двобій? (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 38).

3. Призводити до чогось, збуджувати почуття, спричинятися до яких-небудь дій і т. ін. Пересновуються його думки з її думками; викликають усмішку, радість... (Панас Мирний, II, 1954, 247); У мрячну синяву сповите верхів'я, освічене магічним світлом місячним, викликувало чудні тужливі чуття в людській груді... (Ольга Кобилянська, I, 1956, 73); Я рада, що мої вірші викликали критичну розмову (Леся Українка, V, 1956, 92); Було б неприродним, коли б соціалістична революція.. не викликала б революцію в мистецтві (Василь Еллан, II, 1958, 65); Вони [кораблі] вражали чистотою і блиском, викликаючи захоплення (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 21).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 408.

Коментарі (0)