в означеннях
Тлумачення, значення слова «викочуватися»:

ВИКОЧУВАТИСЯ, ується, недок., ВИКОТИТИСЯ, иться, док.

1. Котячись, з'являтися, випадати, висипатися назовні. Після того [розповідей] ще довго у Катрі личко горить і слізки викочуються з очиць (Марко Вовчок, I, 1955, 182); Дід здихнув і не чув, як пиріг з його рук випав, — одна ягода викотилась.. і покотилась травою (Панас Мирний, I, 1954, 167); Двері відчинилися й звідти викотилась велика цинкова виварка (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 64).

2. Виїжджати звідки-небудь, з'являтися десь. З двору на вулицю вже викочувалися вози (Петро Панч, II, 1956, 481); Гусениці шарпнули по м'якому, вкритому споришем і лапатим подорожником ґрунті, і танкетка викотилась на шлях (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 11);
//  перен. Швидко вибігати звідки-небудь, швидко біжучи, з'являтися десь. З хат викочувалися, мов вихор, дівчата та хлопці (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 398); З-під воріт.. вилізла стара гуска, а за нею викотились маленькі гусенята (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 80); Викотилось йому під ноги кудлате собача (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 429).

3. розм. З'являтися, підніматися (про небесні світила). Місяць викочувався все вище й вище; осяяні дерева дивились на свої тіні (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 213); Сонце викотилося з-за далекого небосхилу (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 322).

4. розм. Широко розкриватися, витріщатися (про очі). Страшно було глянуть на його вид: брови насунулись, очі викотились, судоргою повело уста (Олекса Стороженко, I, 1957, 378); Очі викотились із орбіт і були страшні (Олекса Десняк, II, 1955, 359).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 413.

Коментарі (0)