ВИКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́КОЛОТИ, лю, леш, док., перех.
1. Колючи, пробивати що-небудь
чимсь гострим, якимсь вістрям. — Ой лишечко! Виколола
проклята зміюка мені око! — заплакала Кайдашиха
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 363).
♦ [Темно,] хоч око виколи — дуже темно, цілковита
темрява. [Овлур:] Хоч око виколи! Не видно! Ніч Мов
сажа чорна (Іван Франко, IX, 1952, 227).
2. Колючи чим-небудь гострим, наносити знаки, літери, візерунки і т. ін. Вправно орудуючи шприцями, есесівки виколювали кожній жінці татуйований номер — п'ять чисел (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 167).
3. тільки док. Заколоти, вбити всіх. Коли б свині роги, то б цілий світ виколола (Номис, 1864, № 3827).