ВИКО́ПЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КОПТИТИ, пчу, птиш, док., перех.
1. Пров'ялювати в диму, коптити в достатній мірі.
2. Вкривати шаром кіптю;
// Кіптявою наносити знак,
малюнок і т. ін. Стара злізла на ослін і, піднявши вгору
свічку, сажею викоптила над дверима чорний хрест
(Олесь Донченко, III, 1956, 96).