в означеннях
Тлумачення, значення слова «викорчовувати»:

ВИКОРЧО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КОРЧУВАТИ, ую, уєш, док., перех.

1. Витягати з землі з корінням пні, дерева, кущі. Кілька днів він викорчовував старі пні, спилював сухі дерева (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 227); Після того як молоді дерева почнуть плодоносити, старі, коли вони відживуть свій вік, викорчовують (Колгоспник України, 2, 1957, 31); Бузина, котру так не любив старий князь і велів з корнем викорчувати, де й набралася, — висока та розкішна поросла (Панас Мирний, IV, 1955, 16).

2. перен. Дощенту винищувати, усувати що-небудь. Преса покликана допомагати партійним і радянським організаціям викорчовувати, викорінювати хиби, боротися проти бюрократизму і неохайності в усій нашій роботі (Радянська Україна, 4.XII 1953, 1).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 413.

Коментарі (0)