в означеннях
Тлумачення, значення слова «викорінювати»:

ВИКОРІ́НЮВАТИ, юю, юєш і ВИКОРІНЯ́ТИ, яю, яєш, недок., ВИ́КОРЕНИТИ, ню, ниш, док., перех. Дощенту винищувати, усувати кого-, що-небудь. — Але ти директор, адміністратор. Ти повинен твердою рукою, коли бачиш неподобство, викорінювати його (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 209); Як чахне дерево, в якім Черв'як коріння підгризає, Так гордість у душі людській Всі добрі почини викоріняє (Іван Франко, XI, 1952, 323); — Усі вони [пани] одним миром мазані, усіх давно пора викоренити геть дощенту, до душі! (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 92); Керівник Головної ради вітав комунарів із святом, писав про хиби комунського життя, які треба якнайскорше викоренити (Іван Микитенко, II, 1957, 533).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 412.

Коментарі (0)