ВИКО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КОСИТИ, ошу, осиш, док., перех.
1. Скошувати все, що росте
на якій-небудь ділянці. Там, де очерет систематично
не викошують, його стебла рік у рік нагромаджуються
у великій кількості (Наука і життя, 3, 1961, 41); Я горох сама,
де схочу, там посію; Сама я й викошу (Гулак-Артемовський, Байки..,
1958, 59); Так як викосять нивку, пов'яжуть снопи,
поскладають у копи.. та й ниву поливають і копи
змочують гіркими слізьми (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 132);
* Образно. Снаряди викосили сад (Леонід Первомайський, I, 1958, 369);
// Знаходити під час косіння. — Ти ба, якого перепела
викосив — горщик! — здивовано гомоніли косарі і
в'язальниці (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 356).
2. перен. Знищувати, умертвляти всіх або багатьох. Вона майже в упор стріляла, викошуючи, наче осот, десятки гітлерівських молодчиків (Андрій Трипільський, Дорога.., 1944, 65); Пошесть викосила козаків більше, ніж вогонь противника (Петро Панч, III, 1956, 535).