ВИ́КОТ, у, чол. Виріз на одязі для шиї. Пишна, заспана, стояла поруч матері Галька: вона вийшла без спідниці, в одній куценькій сорочині з великим викотом на грудях (Григорій Косинка, Новели, 181).
ВИ́КОТ, у, чол. Виріз на одязі для шиї. Пишна, заспана, стояла поруч матері Галька: вона вийшла без спідниці, в одній куценькій сорочині з великим викотом на грудях (Григорій Косинка, Новели, 181).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 413.