в означеннях
Тлумачення, значення слова «виковувати»:

ВИКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КУВАТИ і рідко ВИ́КУТИ, ую, уєш, док., перех.

1. Виробляти що-небудь з металу способом кування. Викував коваль ще більшу [булаву] (Українські народні казки, 1951, 94); Ковалі Гриценки — мовчуни. Удвох з братом за вік викували більше підків, ніж сказали слів (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 70);  * У порівняннях. Заговорив [Ярошенко] твердо, мов виковував з криці кожне слово (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 92).

2. перен. Посилено, наполегливо створювати, виробляти що-небудь міцне, стійке. ..класи виковують собі належну ідейно-політичну зброю для грядущих битв (Ленін, 31, 1951, 10); Нас ворог випробовує: Чи є ще дух одбою? Та боротьба ж виковує характери до бою (Павло Тичина, Комунізму далі.., 1961, 53); Задумується журлива мати над колискою своєї дитини: яку долю викує собі той, що от-от вийде з тієї колиски в широкий світ? (Леся Українка, III, 1952, 743).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 410.

Коментарі (0)