в означеннях
Тлумачення, значення слова «викручувати»:

ВИКРУЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИКРУТИТИ, учу, утиш, док.

1. перех. Вигвинчувати, виймати, висувати що-небудь вкручене. Він викручує помалу скляну затичку і нюхає настій гірського зілля (Петро Колесник, Терен.., 1959, 333); Його мати підійшла до лампи й викрутила ґнотика (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 53).

2. перех. Скручуючи мокру тканину, видавлювати воду або іншу рідину. Ще вдосвіта схопився Захар, підійшов до матері біля кабиці на дворі, де вона вже викручувала білизну (Іван Ле, Право.., 1957, 17); Назустріч ішов мокрий механік. Він уже встиг вилляти воду з чобіт, викрутити онучі й одіж (Микола Трублаїні, I, 1955, 128).

3. перех. Повертаючи в неприродне положення, пошкоджувати, порушувати сполучення в суглобах (про руку, ногу і т. ін.). — Били, викручували руки, ножами різали, а хлопці мовчали... (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 58); Він був спершу кучером, та як поносили коні, викрутивши йому ногу і переломивши спину, його постановили сторожем в конторі (Панас Мирний, IV, 1955, 189).

4. тільки недок., неперех., чим. Робити верткі рухи (тілом, якоюсь частиною тіла). Він кидав ногами, викручував п'ятами, аж земля летіла музикам у вічі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 232); Валентинові Модестовичу здалось: перед ним викручує хвостом лукавий собака (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 366).

5. перех., перен., розм. За допомогою хитрощів здійснювати що-небудь, домагатися чогось. Зна, що Йосипові треба іти в москалі, від москалів ото і викручує... хитрий старий! (Панас Мирний, IV, 1955, 41); Дивуються [люди], як Івга.. старалась об Левкові і як таки викрутила його з біди (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 304); Треба вибрати в свати доброго крутія, щоб викрутив в їх зайву сотню карбованців (Нечуй-Левицький, III, 1956, 52).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, . — Стор. 417.

Коментарі (0)